Ця історія розпочалась тоді, коли мій молодший колега по-роботі, сказав, що йому подобається Алла Пугачова. Я згоден, що вона співачка, але для мене її творчість не є епохальною. Тому я й висловив свою точку зору вголос. У відповідь, мене запитали, а що люблю я. Варто зазначити, що мій внутрішній світ відкривається у реальному житті не перед кожним, а тому, таке звичайне і просте питання було цілком логічним, незважаючи на те, що працюємо разом вже не один рік.
Я відповів: “Modern Talking”.
Власне, на тому розмова й закінчилась би, якби не несподіване її продовження. Колега, з яким я розмовляв, є сином директорки нашої фірми, а тому, він розповів про це мамі, в той момент, коли вона думала, що ж подарувати мені на 23 лютого. Ось так, на вершині Олімпу, й була вирішена моя доля: «Іван піде на концерт Томаса Андерса 9 березня в Києві», сказала богиня Гера. Зевс не став заперечувати, про що й повідомив мені їхній нащадок.
Купити квиток на цей концерт у мене не було ніяких матеріальних перешкод, заважало інше – обставини, які я не хотів змінювати. Ця подія мала пропливти повз мене, коли я мав поїхати за місто у справах. Але тепер, я постав перед уже здійсненим фактом – жереб кинуто, і я йду на омріяний концерт. Хто знає, можливо, це мій останній шанс.
Якби, у далекі вісімдесяті, мені б хтось про це сказав, я б подумав, що це можливо лише тоді, коли Дніпро потече у зворотному напрямку, коли галушки самі почнуть стрибати мені до рота, і… тоді, коли зарплату я буду отримувати не в конверті, а на картку, хоча, про це я тоді також не знав.
І ось зараз, в передчутті концерту, я думаю, що ж означає для мене “Modern Talking”?
Їхні пісні увірвались у моє життя, коли я закінчував школу. Вони лунали скрізь, де була юність і кохання. Майська ніч. Непролазні зоряні хащі над головою. Ми цілувались у молоці вишневого цвіту, втрачали розум від запаху черемухи, впивались ароматом жасмину і тонули в маревах від аромату скошених трав з м’ятою і полином. А під ранок магнітофон «Весна 212» з виснаженими батарейками вже не міг всоте прокрутити нам “You may hart”.
То були наші перші ночі.
Дорога, інститут. Тріумфальний вступ, надія викладачів і неможливість зосередитись на навчанні. Дівчата, дівчата, дівчата, а в різнокольоровім диму на дискотеках – “Modern Talking”.
Сесія не здана. Втомився від думок, вражень, відчуттів, хотілось нового. Тепер це називається – перезавантаження. Нагода з’явилась відразу – армія.
В той час це було без варіантів, але я й не сильно розчаровувався. Цікаво все таки.
В моєму рідному містечку є два пам’ятники афганцям. Один на в’їзді у місто – на перехресті доріг стоїть на постаменті БТР, а під ним таблички з іменами тих, хто не повернувся. Другий пам’ятник знаходиться у центрі – це триповерховий будинок тодішнього воєнкома. Так от, там вмуровано кілька цеглин, які додала і моя мати, щоб моє ім’я не висіло на табличці на роздоріжжі під списаним ржавим БТРом. Але про це я дізнався потім.
А от коли я вранці новобранцем вийшов на платформу Київського вокзалу у Москві, для мене це був вибух несподіваної радості. Я у Москві! Нас везли з годину містом, потім ще кудись, і постійно нас супроводжувала знайома мелодія, що ритмічно звучала з магнітофону водія автобуса.
Потім за нами зачинилась брама, і почалось одноманітне суворе солдатське життя. Здавалось, ми потрапили у потойбіччя, куди із попереднього життя пробиралися лише мелодії того ж самого “Modern Talking”.
Липнева спека, асфальтований плац, четверта година муштри. Піт стікає чолом, право, ліво, ноги гепають об асфальт, намагаєшся зо всіх сил, думаєш, може скоріше відчепляться, аж ні, ще і ще. І тут із штабного вікна, із приймача, до нас доноситься знайома мелодія, що нагадує про те, що десь існує світ, у якому нікому немає діла до того, як і навіщо карбувати крок.
Капітан посміхається і говорить: Ви повинні тримати ритм. Сто двадцять ударів на хвилину, як вони, і показує рукою на вікно, звідки лине музика. Ми не знаємо, де в нас взялися сили, і ми строєм, нарешті, проходимо так, як це подобається нашому капітану. В нагороду, ми падаємо під старою березою на п’ятихвилинний відпочинок, щоправда, тіні на всіх не вистачало.
Сімсот двадцять днів та ночей, і ми йдемо на волю, їдемо на ясні зорі та на тихі води, і знову, в ту мить, коли проїжджаємо браму, душа співає «Brother Lui», а ще з «Ласкового мая»: «Все, все кончено, все, Даже не думай, я забыл телефон, и квартиру и дом…». Ми кричимо, стрибаємо, махаємо фуражами і їдемо до дому.
Життя, воно для кожного своє. Хтось не витримав, хтось зламався. Товариш розбився на мотоциклі й навіки залишився молодим, інший невдало одружився, розлетілись, хоча, здавалось, ми були нерозлийвода. Те, що у молодості було вперше, повторювалось у житті нескінченно, втративши цнотливість і увійшовши у звичку, від якої відволікали лише далекі звуки знайомого ритму. І серце билось на сто двадцять.
І от, тепер, за кілька днів до концерту, я сподіваюсь пережити все знову, як тоді, вперше.
4
Специализация: Копирайтинг, SEO Копирайтинг, Рерайтинг, Статьи, Новости, пресс-релизы, презентации Перша фраза, що спала меніі на думку після прочитання вашого тексту: написано смачно!
Втішили слова: гепали, жереб, галушки.
Але текст ще потребує доопрацювання. Ріжуть вуха русизми.... напевно від того не дітись нікуди: майська ніч (травнева звучить набагато краще. Травень - трава - життя, май - від слова "маяться" - мучитись (позитиву не несе)
фуражка, черемуха...
Не пояснено, чому ви назвали дружину начальника Герою.
Та й орфографія трохи кульгає...
Есть за что зацепиться и мыслью и сердцем. :)
А про огрехи в тексте писать не буду. Женя уже все сказала, нет смысла повторяться.
Дякую за розуміння, на жаль, руку більше набиваємо на написанні текстів російською мовою, тому критику Вашу сприймаю адекватно. Гера - це дружина Зевса, найвищі божества, я їх і вшанував, алегорично. Щодо "майської", то я навмисне взяв це слово з пісні "Яка чудова майська ніч, весна іде , красу несе, а в тій красі радіє все..." для того, щоб асоціативно перенаправити читача на неї, щоб вона доповнила мою експресію.
Специализация: Копирайтинг, SEO Копирайтинг, Рерайтинг, Статьи, Новости, пресс-релизы, презентации Про тексти вірю... Майже за 5 років роботи тексти українською мовою замовляли всього кілька разів
Я знаю, хто така Гера.. але в художньому творі має бути пояснення, чому ви вибрали саме її.
Я не критикую.. просто підказала.
І я полюбляю українізми. Куди ж без них? Вони додають справжності сказаному.
****
Но 90-е вспоминать не люблю. Слишком тяжелое время тогда было...
Специализация: Копирайтинг, Статьи, Стихи, поэмы, эссе, проза, сценарии, Тексты, речи, рапорты Я плохо говорю по-украински, хотя прекрасно понимаю. Меня зацепило. Душевно. Поэтично. Романтично.
Очередной раз пожалела, что не владею языком. Всё-таки украинский - это песня.
Щедре у вас начальство, навіть зарплату в конверті пробачити можна)
Спасибо, Иван.
Это Вам всем спасибо!
Искренне, душевно, молодчина...
Искренне, душевно, молодчина...








